14.05.2020
10 клас
Українська мова
Сполучники сурядності й підрядності
1. Опрацювати правило
СПОЛУЧНИК
Сполучник – це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення та
частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не
виконують у реченні граматичну роль.
Сполучники поєднують:
·
слова (батьки й діти);
·
словосполуки (довгі вулиці та високі
кам’яниці);
·
частини складносурядних речень (Хлопчик розповідає,
а учні слухають);
·
частини складнопідрядних речень (Коли учитель
пояснює, учні уважно слухають).
Залежно від синтаксичної функції
сполучники поділяються на:
– сурядні (і, й, та, а, але, проте, зате, однак, або,
чи);
– підрядні (коли, що, бо, якби, хоч, мов, ніби).
Групи сполучників за значенням
|
Сурядні
|
Підрядні
|
|
єднальні: і, й, та (і),
ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й
|
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що
|
|
часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після
того як
|
|
|
протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
|
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
|
|
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
|
|
|
розділові:
або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч,
то...то, чи то...чи то, не то...не то
|
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
|
|
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов,
ніби, немовбито
|
|
|
з'ясувальні: що, щоб, як
|
|
|
міри та ступеня: аж, що аж, що й
|
|
|
наслідкові: так що
|
Зауважте! Як підрядні сполучники в
складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова, кількість яких
поповнюється внаслідок переходу займенників і прийменників:
1) займенники: який, чий, котрий, скільки;
2) займенники в сполученні з прийменниками: від чого, від того, за
що, за те, через те, через це, через що;
3) займенники, ускладнені частками: хто не, хто б не, що не,
щоб не, який не, який би не, скільки не, скільки б не;
4) прислівники: де, куди, звідки, відкіль, звідкіль, відкіля, як;
5) прислівники, ускладнені частками: де не, де б не, куди не,
куди б не, звідки не, звідки б не, як не, як би не.
Групи сполучників за будовою
|
Прості
|
Складні
(пишуться завжди разом)
|
Складені
(пишуться завжди окремо)
|
|
і,
й, а, але, та, чи, як, коли, хоч
|
якби
(як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов)
|
тому
що, дарма що, для того щоб, так що
|
Правопис сполучників
Разом пишуться складні сполучники, які
становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб,
начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже,
отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби,
якщо; також слова абощо, тощо.
Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже
ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з
того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тим
часом як, тому що, у міру того як,через те що.
Через дефіс пишуться
сполучники отож-то,
тим-то, тільки-но, тому-то.
3. Виконати завдання
Перепишіть, розкриваючи дужки (разом, окремо). Поясніть правопис сполучників.
1. Дарма (що)
рудим називають, за (те) ж серце в нього золоте (О. Гончар).
2. Як (би) оті
проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила арфу золоту (Леся Українка).
3. Хотіла б я
піснею стати у сюю хвилину ясну, що (б) вільно по світі літати, що (б) вітер
розносив луну (Леся Українка).
4. Що (б)
прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський).
5. Одна в нас
голова, хоч (би) ми як несли її високо (М.
Рильський).
6. Вітри
проспівають над хвилями нив про (те), як в негоду він край боронив (П. Усенко).
7. Блискавки
тримав поет в руці – то (ж) блискавки він кидав із трибуни
(П. Тичина).
8. Угору стяг, а
світоч в руки, і, що (б) не сталося, – вперед (М. Старицький).
Роботи надіслати до 15.05.2020. Тримаймося!
Немає коментарів:
Дописати коментар